Безкоштовний транспорт у другому Львові

Безкоштовний транспорт в другому Львові
Трамвай на вулицях другого Львова. Автор фото chs8.vova

Чи справді можливо організувати у Львові безкоштовний транспорт?

Вступ (клац)

Перша частина (клац)

Це друга частина дослідження “Скільки коштує громадський транспорт?” (ENG: How much public transport costs? Part 2)

  • Взагалі-то, міста з безкоштовним проїздом у громадському транспорті, зокрема Таллінн, я не планував досліджувати, коли готувався до цієї роботи. Проте виборчий спам соціальна реклама, про “безкоштовний транспорт це реально” на вулицях міста змусила мене змінити свої плани. Тому я написав на електронку у департамент транспорту Таллінна з проханням надати інформацію. Це втілилося у другу частину дослідження.

Наближаються місцеві вибори. Восени ми підемо на виборчі дільниці, а вже за тиждень (у серпні) на нас чекає новий парад чарівників, демагогів та популістів, і всілякого сперечання між ними.
5 років тому на нас відбулася масова атака двох Львовів, яка матеріалізувалася у 3,2% голосів, а вже у 2019 році ви не могли не помітити безкоштовного транспорту. Принаймні на рекламних площинах. Нагадаю, що офіційна передвиборча агітація розпочинається за 3 місяці до оголошення дня виборів – а це остання неділя жовтня. Тобто, деякі кандидати почали агітувати задовго до початку “змагання”, чим порушують правила чесної конкуренції. Крім фальстарту, це ще й спам (і демагогія). Маркетологи полюбляють такі спам-прийоми. Пригадуєте всюдисущу рекламу косметичного засобу про який ви й самі мабуть співали в душі використовуючи “мій ніжний гель”, а ще була “ласу-ласу-ласу-ласунка – це щастя виробник…” саме через цю набридливу рекламу я дізнався про ту співачку. Словом, що більше і частіше інформація повторюється в інформаційному просторі, то швидше і з вищою ймовірністю ви стаєте “клієнтом”. Це спрацьовує навіть з найбільшими нісенітницями. Крім атаки ззовні – на вулицях міста, ці транспортні гасла активно пропихають пов’язані ЗМІ та газети, які в епоху цифрових перетворень охоче займаються джинсою (з чим їдять та як лікувати). Через спрощені гасла, і неповну інформацію, що розраховано на бідні верстви населення (а це більшість українців), які шукають простих відповідей на складі запитання, існує ймовірність потрапити на цей гачок популізму.   

Враховуючи те, що я володію інформацією, як воно є насправді, то було б безсовісно не поділитися нею з вами. Тим паче, коли нас з вами дурять подаючи лише частину інформації. 

Ця публікація для тих, хто справді хоче розібратися у ситуації без емоцій, маніпуляцій і лише на основі фактів.

01gibson-superjumbo-Victor Kerlow / New York Times
Карикатура від Victor Kerlow / New York Times

Для того щоб достеменно з’ясувати, що й до чого ми мусимо почати з основ. Основи зазвичай нудні, особливо в українських бідняцьких реаліях, але без них ніяк. Намагатимусь скоротити все до мінімуму, а далі вже залежить від вас – чи хочете ви знати, розуміти і мати імунітет. 

Почнімо з двох основоположних понять:

Демагогія (дав.-гр. δημαγωγία — дослівно «веду народ» , aбо «керівництво народом») — маніпуляція інформацією, набір ораторських і полемічних прийомів і засобів, що дозволяють ввести аудиторію в оману і схилити її на свій бік. Найчастіше застосовується для досягнення політичних цілей, в рекламі і пропаганді.

Подібна аргументація часто справляє враження на малограмотні маси, що не мають достатніх знань та навичок логічного мислення, щоб свідомо аналізувати об’єктивні слабкості аргументації, а котрі воліють безпідставно довіряти тому, хто в їх очах виглядає авторитетнішим.

Популізм базується на твердженні, що панівна еліта експлуатує простий народ, шкодить країні й не турбується про інтереси людей, оскільки зацікавлена лише у власних благах, тож владу в еліти треба відбирати та спрямовувати на задоволення інтересів суспільства в цілому.

До найпоширенішої термінології популізму належать вислови: «пряма демократія», «авторитетний лідер», «антинародний уряд», «бюрократія», «корупція», «піар». Популісти часто стверджують, що соціальні проблеми мають прості рішення. Як рішення пропонується боротьба з владою політичних угрупувань або корпорацій, боротьба з корупціонерами та бюрократами, залучення до управління представників народу.

Знайомо, правда ж? Переходимо далі, ближче до транспортної теми.

Про Люксембург (як країну)

Нова трамвайна лінія в Люксембурзі. Автор фото: OLIVER DIETZE / PICTURE ALLIANCE VIA GETTY IMAGES

Що там сталося. Майже всі українські ЗМІ повідомили цю новину:
Люксембург (країна) від суботи, 29 лютого 2020, запроваджує безкоштовний проїзд у громадському транспорті – автобусах, трамваях і приміських потягах. Поїздки у громадському транспорті будуть безкоштовними як для жителів, так і для гостей країни, за винятком пасажирів першого класу приміських потягів. На реалізацію проєкту уряд щороку виділятиме 41 млн євро – цей тягар відчують на собі платники податків.

Загальна вартість обслуговування громадського транспорту в Люксембурзі становить понад 500 млн євро, тому уряд вважає, що упущений виторг від продажу квитків (41 млн євро) є відносно невеликим. Так уряд хоче розвантажити дороги: в Люксембурзі на тисячу осіб припадає більше авто, ніж в будь-якій іншій країні ЄС. Протягом п’яти років уряд планує збільшити кількість пасажирів громадського транспорту на 20%. 

Нова трамвайна лінія в Люксембурзі. Фото: jcds.lu/avent-tram

АЄОА: у повній версії новини від BBC читаємо, цитую:

“The free public transport will not really deal with the car problem, according to Prof Hesse, because Luxembourg has “high salaries and low petrol prices so people buy cars”.”

Безкоштовний громадський транспорт насправді не вирішить автомобільну проблему, каже професор Хес, бо Люксембург “має великі зарплати і низькі ціни на пальне, тому люди купують автомобілі”. 

Але навіть це не є головним. Як вам відомо ще з шкільної географії, Люксембург це карликова держава за площею як 10-та частина Львівської області та з населенням (600 тис) менше ніж у Львові, і при цьому входить в топ-3 НАЙБАГАТШИХ країн світу! Йдеться про рівень ВВП. Мінімалка там становить понад 2100 євро, а середня зарплата понад 4 900 (а в деяких галузях, середні зарплати не керівного складу становлять 8-12 тисяч євро).

Місто Люксембург. Автор фото: Ulrich Baumgarten/Getty Images

ВВП це Валовий внутрішній продукт — один із найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництв. Вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання. І за номінальним і за реальним ВВП (пояснення різниці) між Люксембургом та Україною настільки величезна космічна прірва, що наздогнати ми їх зможемо … хммм… після знищення Люксембургу? 

Вони можуть дозволити собі безкоштовний транспорт, бо річний бюджет цієї маленької країни 20 мільярдів євро. Бюджети всіх міст Львівської області + самої області складе навіть не 1 мільярд євро. 

Всьо ясно, поїхали далі.

Безкоштовний транспорт в Естонії

Ми вже підібралися впритул до основної теми допису, але ще трохи важливої інформації для вас. Спочатку, про ситуацію в Естонії загалом. Площа країни (45 тис км2) приблизно становить площу Галичини (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська області і ще трохи). Після виходу з СРСР з країни масово почали емігрувати, а через 15 років при вступі в ЄС почалася друга хвиля виїзду громадян

До слова. Любите статистику? Тоді ось вам людиноорієнтований сайт естонської служби статистики, який має англійську версію! Не дарма ж ця країна залучає ІТ-шників. 

Модернізований трамвай Татра у Таллінні. Автор фото: K.Rohemägi

Продовжимо. Незважаючи на відтік людей, економіка Естонії пройшла необхідні реформи і сьогодні тамтешній рівень ВВП (ПКС) учетверо більший ніж в України. Середня зарплата становить понад 1200 євро, а мінімальна 584 євро (у нас це ще навіть не 200). І власне, депопуляція змушує естонівців думати, як продовжувати економічно зростати, аби досягти кращого рівня життя. Загалом Естонія майже у всіх рейтингах входить у найкращі 40 країн, часто обганяючи більшу за себе Польщу. Країна відома на весь світ своїм електронними послугами для громадян, і навіть електронним голосуванням на виборах. Естонці максимально упростили процедуру імміграції для іноземців, а також стимулюють повернення діаспори найкраще серед країн Балтики. Податкова система проста і містить заохочувальні заходи, як от перші 500 євро доходу не оподатковуються! (Чому в Україні такого немає???) І навіть з такою знижкою, там збирають більше податків ніж в нас, не кажучи вже про вартість самих грошей (навіть на 300 євро податків можна зробити там значно більше, ніж в нас на 3000 грн податків із зарплати).

(Пояснення про “перших 500 євро доходу”: якщо ваша зарплата 1200 євро/місяць, то податок нараховується на 700 євро, а на 500 ні. Ця норма введена з 2018 року).

Легкість ведення бізнесу. Як відомо Естонія почала декомунізацію та люстрацію ще на початку 1990-х. Там відбулися реформи правоохоронної системи та судів. Сьогодні у рейтингу судів країна займає 10 місце, а Україна 72 … Естонські підприємці, як і зовнішні інвестори, знають, що в будь-який момент їхні права будуть захищені. Служба безпеки там не кошмарить підприємців, суди не відбирають власність на користь Курченка, а банки не треба захищати спецзаконом від місцевого Кааламойскіса, і загалом, усім зрозуміло в якому напрямку рухається країна та що від неї очікувати. Чи можна сказати це про неньку-батьківщину? Не думаву …

Ви точно чули про Індекс легкості ведення бізнесу (англ. Ease of Doing Business Index) — індекс задля порівняння простоти підприємницької діяльності між країнами світу, що укладається Світовим банком на основі річних даних.

Новий трамвай у Таллінні. Автор фото: Skoda 7 Tr

Вищі оцінки у індексі свідчать про краще та, зазвичай, простіше регулювання бізнесу, а також сильніший захист прав власності. Метою побудови індексу є забезпечення даними досліджень впливу регуляції бізнесу державою на економічне зростання. Індекс не враховує загальніші умови, як-от інфраструктура, інфляція та злочинність.

Ось тут ви можете порівняти Естонію та Україну.

А ще є Індекс конкурентоспроможності, який також не на нашу користь.

Крім того, Естонія як член ЄС отримує кошти з тамтешніх фондів (наприклад, Фонд згуртованості ЄС) на співфінансування проектів. Слід розуміти, що це не гранти і не безповоротна допомога – кожна країна-членкиня ЄС сплачує такі внески. Cohesion fund створений 1993 року для подальшого зміцнення структурної політики Союзу. Завдання Фонду згуртованості полягає у фінансуванні розвитку транспортної інфраструктури та екологічних проектів. Він призначений тим країнам, де ВНП на душу населення становить менше ніж 90% від середнього в Союзі, задля вирівнювання рівня (перепрошую за тавтологію) життя у цих державах. Суть в тому, що всі країни платять відрахування у цей фонд, але спрямовуються ці кошти лише для 14 держав-новачків і Греції та Португалії. Наприклад, у 2018 році Естонія сплатила в цей фонд 210 млн євро, а отримала співфінансування на суму 759 млн, тобто “чистими” – це 540 млн євро. Непогано, правда? А в нас є такі фінансові ресурси [риторичне] … Для естонці доступні ще й інші фонди ЄС.

Для чого нам вся ця інформація? – запитаєте ви. 

Власне, через те, що більшість людей не хоче з’ясовувати все достеменно, упускаючи чимало важливих фактів та факторів, ми й живемо так як живемо – погано. Бо демагоги та популісти подають / викривлюють лише ту частину інформації, яка вигідна їм. Саме тому на початку публікації я зробив невеликий екскурс цими поняттями.
Бо сказати: “безкоштовний транспорт – це реально” – дуже легко. І бідна людина повірить в це (бо хоче казки, доброго чарівника), особливо, якщо подати їй тільки частину інформації, а не повну картину. 

Безкоштовний автобус у другому Львові

Я це все написав, для того, щоб у вас було повноцінне розуміння, що не буває простих рішень. Тим паче цього не буває в унітарних державах із застарілим законодавством і всіма тими проблемами, яких ми досі не вирішили. І цього точно не може бути у країні зі слабкою і сировинною економікою.
Безкоштовний проїзд у громадському транспорті Таллінна – це наслідок понад 20 років реформ загальнодержавного рівня в Естонії! 

А тепер суто про Таллінн (і порівняння зі Львовом)

У 2012 році у столиці Естонії провели місцевий референдум щодо скасування оплати проїзду для зареєстрованих мешканців Таллінна (запам’ятайте це!). Тоді 75,5%, а це понад 68 тисяч громадян, що взяли участь у голосуванні (приблизно 20% мешканців міста) підтримали ідею. З 1 січня 2013 року проект запустили. 

До цього часу платні пасажири покривали 32% витрат (17 млн євро) на утримання системи ГТ, тобто 68% покривалося з міського бюджету. 

Тут треба зробити невеликий відступ для пояснення: якісний громадський транспорт завжди збитковий. Так, в це важко повірити нашим громадянам, бо ніхто ніколи цього не пояснював, але це факт. І у багатій Швейцарії, і Норвегії, і Німеччині, і загалом ніде в Європі (як континенті, а лише в ЄС) громадський транспорт не покриває витрат за рахунок пасажирів. А маршрутка? А маршрутка покриває, бо вона мала, завжди переповнена, брудна, неремонтована, не хоче їздити ввечері та на вихідних, сплачує мінімальні податки, водії працюють більше ніж дозволено, і “завдяки” цьому досягається прибуток.  

Маршрутка – це символ бідності. Якщо вам цікаво, то більшість світу сьогодення їздить саме цим різновидом, і лише невелика частка країн має комфортний і дорогий ГТ. Нагадую, що в українських містах вартість проїзду є однією з найдешевших у світі!

Безкоштовний транспорт. Автор фото: LAEN

Ви запам’ятали, що проїзд скасували для зареєстрованих мешканців Таллінна? В цьому основна суть! 

Пояснюю. В Таллінні податки на дохід (ПДФО) сплачують за місцем реєстрації (проживання) працівника, а в Україні за місцем реєстрації роботодавця. Приклади:

  1. Найманий працівник/-ця. Ви народилися і зареєстровані у Бродах, а працюєте у Львівській політехніці та винаймаєте квартиру у Львові. Бухгалтерія Львівської політехніки сплачує ПДФО (податок на вашу зарплату) у бюджет міста Львова. Навіть якщо ви перереєструєтесь в орендовану квартиру у Львові (ха-ха), то це нічого не змінить в плані оподаткування. Це визначено Податковим та Бюджетним кодексами України, і мер чи міськрада не можуть цього змінити. Та й навіщо змінювати?
  2. Приватний підприємець/-ця (ФОП). Ви народилися і зареєстровані в Коломиї, але працюєте (надаєте послуги) у Львові. З ймовірністю 99% ви сплачуєте єдиний податок за місцем реєстрації, тобто в бюджет міста Коломиї. Ви можете перереєструватися і сплачувати податок у бюджет Львова, але навіть якщо це станеться, і всі такі ФОПи як ви також це зроблять, то бюджет Львова на рік збільшиться…. на максимум 200 млн грн. Чому стільки? Уявімо, що таких ФОПів є 10 000 (це забагато, але уявімо) і середній розмір податку 5000 грн / квартал. Треба розуміти, що не всі ФОПи це ІТшники. Таким чином 50 млн на квартал або 200 млн грн на рік, покриє приблизно 1/10 витрат на безкоштовний транспорт.
    Скажіть чесно: ви б перереєструвалися (як підприємець) заради безкоштовного проїзду? 

Зараз (06.2020) у Львові є 41 484 ФОПи, що сплачують єдиний податок (дані ГУ ДПС). Це на 1050 більше ніж було на кінець минулого року (12.2019). За 2019 рік всі вони заплатили в міський бюджет податків на 1 087 млрд грн (17% доходу бюджету). Це в середньому 26,8 тис грн на рік. Для покриття витрат на безкоштовний транспорт (без закупівлі нового рухомого складу) потрібно щоб у Львові з’явилося ще хоча б 30 000 ФОПів …

Виникає запитання: яким чином перереєстрація громадян до Львова збільшить бюджет міста, щоб покрити видатки на безкоштовний транспорт? Правильно – ніяк не змінить. 

Перереєстрацією середнього і великого бізнесу ніхто не займатиметься заради [фінансування] безкоштовної маршрутки.

А як було в Таллінні?

На 1 січня 2013 року в місті було 419 830 зареєстрованих мешканців і 445 188 станом на 1.03.2020. Приріст +25 358 чоловік. В перший рік безкоштовного проїзду (2013-2014) кількість офіційно зареєстрованих (процедура) мешканців Таллінна зросла на 10 069 (+2,5%). І тут не все так просто, як здається. Завдяки правильним діям уряду Естонії в економічній політиці, збільшилися доходи громадян, а це призвело до збільшення податкових відрахувань (не ставка податку змінилася, а самі суми зросли, бо більша зарплата), а вже потім через реєстрацію в Таллінні “нових” мешканців (платників податків). Уточню: більшість і до цього жили та працювали там, а з 2013 вони офіційно зареєструвалася в столиці, тобто люди не почали масово переїжджати в це місто, якщо ви так подумали.  

Трамвай Tatra KT4D на вулицях Таллінна. Ці вагони закуповували вживаними у східнонімецьких містах. Автор фото: Автор: Skoda 7 Tr

До речі, у 2019 аж 9000 “поїхали” звідти. Хмм…
То чи завдяки цьому вдалося покрити витрати на безкоштовний транспорт? Ні. Надходження до бюджету міста звісно зросли, але не покрили повністю витрати на ГТ за рахунок “нових” мешканців.

Якщо б вам хотілося знати більше про ситуацію в Таллінні, їхні виклики та проблеми, місцеву політику (як policy), то рекомендую прочитати дослідження (аналітична записка), яке провели в межах проекту ЄС “CREATE” “Past, Present and Future mobility challenges and opportunities in Tallinn” [2017]. CREATE — це проект в рамках програм ЄС “Горизонт 2020” та Civitas, і має на меті скоротити кількість дорожніх заторів у місті, заохочуючи перехід від автомобілів до сталих видів транспорту.

В ньому ви знайдете відповіді на чимало запитань, як і дуже багато схожих ситуацій з Україною. Якщо коротко, чому Таллінну вдається краще: вимоги (і контроль) та гроші від ЄС, більш стабільні інституції, сильніша та стійкіша економіка. При цьому на міському рівні спостерігаються ті ж проблеми з генпланом, транспортним плануванням, розробкою політик (як policy), що й в Україні.

Наведу коротку цитату з дослідження (мовою оригіналу): “The lack of urban mobility plans makes it difficult to understand what Tallinn’s current transport policy priorities are. Policy-makers rely on short-term plans that are established at the start of each financial year, but there are no long-term strategic plans”. Нічого не нагадує? 🙂   

То скільки це коштує? 

І на десерт для вас найцікавіше – статистика!
А також приблизні розрахунки у скільки обійдеться бюджету Львова (нам) безкоштовний транспорт.

файл з даними: Львів VS Таллінн:

Витрати на організацію роботи громадського транспорту в Таллінні (2014-2018)

Видатки на організацію безкоштовного ГТ у Таллінні (на 1 рік) становлять 66,74 млн євро – це 17% видатків їхнього бюджету (2018), що у випадку Львова становило б 72% від бюджету розвитку Львова (100% = 2 835 млрд грн = 91,87 млн євро). Бюджет розвитку (спеціальний фонд) – це всі ті інвестиції, які здійснюються в міську інфраструктуру. Якщо ж міряти від загального бюджету (хоч це і немає сенсу, бо ви не можете забрати кошти із захищених статей на транспорт), то це складе 21,3%.
АЄОА (!): довжина маршрутної мережі Таллінна вдвічі(!) менша ніж у Львові, бо і сама столиця Естонії менша за площею. Таким чином їхні витрати 66,74 на 918 км перетворюються у 133 млн євро при нашій довжині мережі у понад 1900 км (і це тільки Львів, а не Львівська ОТГ). Гаразд, в нас менші зарплати у працівників транспортних підприємств (приблизно на 55%), але це все одно багато. Виходить, що при нашій довжині мережі та наших зарплатах безкоштовна їзда, на в т.ч. Еталонах/Богданах, роздовбаних трамваях (понад половина на маршрутах), на рік обійдеться у приблизно 73 мільйони євро. А ще ж нам бракує рухомого складу. Щодня нам потрібно значно більше трамваїв та тролейбусів на маршрутах ніж є зараз, що очевидно ще збільшить суму видатків. Далі рахувати не бачу сенсу, бо це буде сума, яка становитиме не менше 40% від всього бюджету міста. Якщо приблизно, то десь так 2,250 млрд грн щороку. Це без закупівлі нового рухомого складу. У понад три мільярди гривень обійдеться нам безкоштовний і комфортний громадський транспорт. Безкоштовний і такий як зараз – приблизно в 2,2. На інші галузі (побудувати садочок, утеплити поліклініку, відремонтувати вулицю __________ тощо) грошей залишиться мізер, бо 70% бюджету розвитку з’їсть ГТ. Ще раз, по-іншому: на всі інвестиції в міську інфраструктуру буде 30% видатків, а на безкоштовний ГТ ми (міськрада) витратимо 70% бюджету розвитку. Ви справді думаєте, що в цьому є сенс?  

До речі, рухомий склад у Таллінні оновлюється повільніше ніж у сусідів: Ризі та Вільнюсі. Цікаво чому ж так?..

А я хочу в Антарктиду, хоч би на мить. Автор фото: moles

Сподіваюся, вам тепер зрозуміло, що й до чого. Справа не в тому, що нічого безкоштовного не буває. Так, у світі є країни і міста, які скасували оплату проїзду у громадському транспорті – це розвинені та економічно спроможні країни. Україна не відноситься до них. На жаль.

Мер одноосібно не може зробити проїзд безкоштовним (виділити кошти на це), бо за це голосують депутати на сесії, а для цього треба не менше 33 голосів. 

Цю суму (2,2 млрд +інфляція і т.п.) треба виділяти щороку.

То чи можливий безкоштовний проїзд у громадському транспорті Львова?
Можливо, і можливий (вдруге даруйте за тавтологію), після того, як міський бюджет за обсягом доходів буде таким як в Таллінні (краще як в Кракові), що дозволить нам впродовж 10 років (щонайменше) привести до ладу найбільш критичну міську інфраструктуру, і вже потім подумати над “безкоштовним” транспортом. Це десь так у 2045-му. А щоб це сталося, то у 2020-му уряд і парламент України повинні провести надзвичайні супер-ультра-гіпер реформи загальнодержавного рівня. Не схоже, що до цього йде.

В десятках міст різних країн світу мешканців запитували, які у них пріоритети у громадському транспорті, і всюди на перших місцях були відповіді: надійність, час в дорозі та комфорт, а вартість займала останні позиції. 

Наостанок 

Український карнавал політичної демагогії триває вже 25 років.

З нещодавнього: Весна прийде – саджати будемо, Весна покаже, хто де крав, зарплати вчителям $4000; раніше було: “почую кожного, тому що послідовний”, хоча мав би зробити третю ходку, бо ще раніше говорилося: бандити сидітимуть в тюрмах, а що обіцяла вона у 2009, і схоже, вона не збирається зупинятися і в 2020-му, ви вже й забули, бо тих обіцянок було сотні. І так триває від 1992-го … 

Парадокс в тому, що громадяни України так і не засвоїли цих уроків, як і повноважень влади (не кажучи про фінансово-економічні реалії), і продовжують ловити цю наживку на кожних виборах … Бідність безжальна.
Місцеві вибори стануть ще одним випробуванням на зрілість для українців і львів’ян.

P.S.

Don’t Mess with Zohan Demyan!

У наступній частині (3) розповім, яка ситуація в Кракові, а поки трейлер чи то спойлер: ні, вони не розглядають можливість скасувати оплату за проїзд, бо це понад 300 млн злотих на рік (це з пасажирів, а загалом 584 млн), які доведеться забрати з інших міських проектів. І це сума лише на функціонування (утримання) громадського транспорту!  

Джерела:

Інформація про Львів – запити до ЛМР / комунальних підприємств + відкриті джерела.  

Фінансова інформація про Таллінн взята тут: https://www.tallinn.ee/eng/Statistics-and-yearbooks

Інформація про транспортну систему від працівників Tallinna Transpordiamet. Нагадаю, що Естонія славиться своєю відкритістю (доступністю) даних, на відміну від України, тому для них це не було важко. А ще вони всіляко заохочують кваліфікованих програмістів переїжджати до них і започатковувати бізнес (стартапи).  

Інформація в таблиці зібрана з відповідей на інформаційні запити + відкриті джерела.
Якщо ви побачили помилку і володієте точною інформацією та можете підтвердити дані – зв’яжіться, будь ласка, зі мною.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.